Один
університетський професор перед випускним запросив студентів до себе додому на
каву. Студентів прийшло добрячий гурт, а чашок в квартирі вчителя було мало.
Тому в рух пішли і старі надщерблені чашки, і горнята та склянки. Знайшли
навіть пластикові стаканчики. І тільки
шістьом щасливчикам перепали тонкі порцелянові філіжанки із старовинного
сервізу. Професор сам розлив усім запашну заварну каву і постукав ложечкою по
своїй склянці. Гамір стих: всі чекали, що скаже професор. Аромат свіжої кави
заповнив вітальню.
- Дорогі мої,
- почав вчитель, - ось зараз ви спробуєте моєї кави. А її я готую чудово, без
зайвої скромності. Зараз переконаєтесь. Ці зерна я привіз з Бразилії
і сам їх щойно змолов.
Студенти, що
вже встигли сьорбнути кави, закивали головами: кава, і справді, була
надзвичайною.
- Прошу
насолоджуватись, друзі. Але ще кілька слів до кави. Подивіться на посудини, з
яких ви п'єте. Одні мають дорогі філіжанки, інші - старі
склянки і горнята, є навіть один емальований банячок, котрому вже років з 30.
Звичайно, кожному хотілося б пити з цих тоненьких чашечок, але, селяві, на всіх
не вистачає. Тому хтось буде пити і з банячка з відбитою емаллю, хтось - з
надщербленого горнятка, хтось - з пластику. Трохи прикро... Але ж кава
всередині - та сама! Бразильська, одна з найдорожчих у світі, свіжозапарена, а
який аромат! Закохатися можна, як в красуню!
Якщо пити її із заплющеними очима і зосередитись лише на її смаку і
ароматі - ви забудете про посуд. І чудово. Спробуйте пити каву віднині тільки
так. І навіть ті, хто має вишукані філіжанки, просто закрийте очі і
насолоджуйтесь КАВОЮ!
За кілька
днів ви залишите університет. Почнете жити так, як вам хочеться. З вашими
дипломами перед вами відкрито безліч дверей, не соромтеся і стукайте. Шукайте
себе і свої дороги. Але щодня, коли будете пити каву - заплющуйте очі. І
пригадуйте, що головне - не посудина, а її вміст. Яка б не була чашка - кава не
змінить смаку. Просто навчіться абстрагуватись від посудин, в які наливаєте
своє життя. Смакувати його можна не лише у власних віллах
чи за кермом ламборгіні. Його смак і аромат - той же, що і на велосипеді на
лісовій стежці, на лавочці у парку, на сидінні старенького автобуса. Воно одне
і таке ж саме у всіх: у міліонера чи злидаря, в королеви чи прибиральниці. Воно
минає, летить поряд нас, а ми часом самі собі забороняємо відчути його розкіш.
Бо зосереджені на неістотному: на будинках, машинах, рахунках в банку, літньому
відпочинку і зовнішності. Якщо ж щось нам не подобається - шукаємо його
навкруги, а саме життя, ці безцінні хвилини і секунди, пролітає мимо.
- То що ж тоді, ні до чого не прагнути, нічого
не шукати? - запитала студентка з ластовинням на носі, - Ви ж самі нам казали
стукати у всі двері і шукати себе.
- Хороше
питання, - згодився професор, - Міняти і шукати треба обов'язково. Але не
оболонку і не посудину. А саме те, що знаходиться всередині тих форм. Якість
життя. Щоб воно справді смакувало і пахло
неперевершено, потрібно постійно
вдосконалювати його сприйняття. Відірватись від телефона і побачити схід сонця
за вікном ранкового трамваю. Заглянути в очі мами. Переглянути старі фото
дітей. Вийти на вечірню прогулянку. На обід приготувати щось із спогадів
дитинства. Вийти з фотоапаратом в парк. Поїхати на один день в інше незнайоме
місце. Відчути перший подих осені в гладенькому каштані. Та ще безліч інших
дрібниць, аби вхопити за хвіст радість життя, його повноту і неповторність
часу. Це одне. А друге - неустанно
фільтрувати свою життєву каву від непотрібних домішок: від заздрості, ревнощів,
образ, злоби і ненависті. Аби нічого не
псувало смаку кави і не отруювало нам життя.
- Бачу, багатьом з вас шкода прощатись з мріями про
тонкі порцелянові філіжанки. В
них немає нічого поганого. Гарний посуд - то витвір мистецтва, він - також
частина насолоди напоєм. Але мріяти потрібно не про посуд. І шукати також не
його. А лише доповнювати ним чудову каву. Бо, не слідкуючи за вмістом. ми ризикуємо пити з філігранних чашечок низькосортне пійло. А повірте, той, у кого вистачає
грошей на дорогу вишукану каву - має для неї і недешевий сервіз. ..
Студенти
допивали свою чудову каву і мовчали. За вікнами вітальні сідало сонце. Щоб
назавтра знову піднести над землею новий день, по вінця налитий неповторним життям...
а якщо хтось не любить каву? Або не може її пити за станом здоровя?
ВідповістиВидалитичай, какао, молоко, мінералка, сік, пепсі і всі види алкоголю до ваших послуг))
Видалити