Кавова лекція не про каву

Один університетський професор перед випускним запросив студентів до себе додому на каву. Студентів прийшло добрячий гурт, а чашок в квартирі вчителя було мало. Тому в рух пішли і старі надщерблені чашки, і горнята та склянки. Знайшли навіть пластикові стаканчики.  І тільки шістьом щасливчикам перепали тонкі порцелянові філіжанки із старовинного сервізу. Професор сам розлив усім запашну заварну каву і постукав ложечкою по своїй склянці. Гамір стих: всі чекали, що скаже професор. Аромат свіжої кави заповнив вітальню.

- Дорогі мої, - почав вчитель, - ось зараз ви спробуєте моєї кави. А її я готую чудово, без зайвої скромності. Зараз переконаєтесь. Ці зерна я привіз з Бразилії і сам їх щойно змолов.

Студенти, що вже встигли сьорбнути кави, закивали головами: кава, і справді, була надзвичайною.

- Прошу насолоджуватись, друзі. Але ще кілька слів до кави. Подивіться на посудини, з яких ви п'єте.  Одні мають дорогі філіжанки, інші - старі склянки і горнята, є навіть один емальований банячок, котрому вже років з 30. Звичайно, кожному хотілося б пити з цих тоненьких чашечок, але, селяві, на всіх не вистачає. Тому хтось буде пити і з банячка з відбитою емаллю, хтось - з надщербленого горнятка, хтось - з пластику. Трохи прикро... Але ж кава всередині - та сама! Бразильська, одна з найдорожчих у світі, свіжозапарена, а який аромат! Закохатися можна, як в красуню!  Якщо пити її із заплющеними очима і зосередитись лише на її смаку і ароматі - ви забудете про посуд. І чудово. Спробуйте пити каву віднині тільки так. І навіть ті, хто має вишукані філіжанки, просто закрийте очі і насолоджуйтесь КАВОЮ!

За кілька днів ви залишите університет. Почнете жити так, як вам хочеться. З вашими дипломами перед вами відкрито безліч дверей, не соромтеся і стукайте. Шукайте себе і свої дороги. Але щодня, коли будете пити каву - заплющуйте очі. І пригадуйте, що головне - не посудина, а її вміст. Яка б не була чашка - кава не змінить смаку. Просто навчіться абстрагуватись від посудин, в які наливаєте своє життя.  Смакувати його можна не лише у власних віллах чи за кермом ламборгіні. Його смак і аромат - той же, що і на велосипеді на лісовій стежці, на лавочці у парку, на сидінні старенького автобуса. Воно одне і таке ж саме у всіх: у міліонера чи злидаря, в королеви чи прибиральниці. Воно минає, летить поряд нас, а ми часом самі собі забороняємо відчути його розкіш. Бо зосереджені на неістотному: на будинках, машинах, рахунках в банку, літньому відпочинку і зовнішності. Якщо ж щось нам не подобається - шукаємо його навкруги, а саме життя, ці безцінні хвилини і секунди, пролітає мимо.

 - То що ж тоді, ні до чого не прагнути, нічого не шукати? - запитала студентка з ластовинням на носі, - Ви ж самі нам казали стукати у всі двері і шукати себе.

- Хороше питання, - згодився професор, - Міняти і шукати треба обов'язково. Але не оболонку і не посудину. А саме те, що знаходиться всередині тих форм. Якість життя.  Щоб воно справді смакувало і пахло неперевершено, потрібно  постійно вдосконалювати його сприйняття. Відірватись від телефона і побачити схід сонця за вікном ранкового трамваю. Заглянути в очі мами. Переглянути старі фото дітей. Вийти на вечірню прогулянку. На обід приготувати щось із спогадів дитинства. Вийти з фотоапаратом в парк. Поїхати на один день в інше незнайоме місце. Відчути перший подих осені в гладенькому каштані. Та ще безліч інших дрібниць, аби вхопити за хвіст радість життя, його повноту і неповторність часу.  Це одне. А друге - неустанно фільтрувати свою життєву каву від непотрібних домішок: від заздрості, ревнощів, образ, злоби і ненависті.  Аби нічого не псувало смаку кави і не отруювало нам життя.

- Бачу,  багатьом з вас шкода прощатись з мріями про тонкі порцелянові філіжанки.  В них немає нічого поганого. Гарний посуд - то витвір мистецтва, він - також частина насолоди напоєм. Але мріяти потрібно не про посуд. І шукати також не його. А лише доповнювати ним чудову каву. Бо, не слідкуючи за вмістом. ми ризикуємо пити з філігранних чашечок низькосортне пійло. А повірте, той, у кого вистачає грошей на дорогу  вишукану каву - має для неї і недешевий сервіз. ..

Студенти допивали свою чудову каву і мовчали. За вікнами вітальні сідало сонце. Щоб назавтра знову піднести над землею новий день, по вінця налитий неповторним  життям...