У мене,
здавалось, почала розвиватись депресія: все виглядало безнадійним і чорним... Не хотілось жити, не було сил ні на що, а проблеми лізли з усіх дір і обступали, обступали...
А в п'ятницю після роботи я
лікувала зуб. Коли під'їхала додому, зуб під новою пломбою почав
раптово боліти так, що мені аж сльози виступили.
Голова просто розколювалась, перед очима попливли чорні кола, боліла навіть шия
і вухо... Я знайшла в сумочці ібупром, випила і розвернулась в напрямку
стоматолога. Я їхала назад з такою швидкістю, з якою ще не їздила ніколи. Коли
була вже на парковці біля кабінету - була готова навіть дати відрубати голову,
аби лиш перестало так жахливо боліти.
Хвала Богу, лікар прийняла мене знову без черги, дала гіпердозу знеболювання,
щось там бурувала, длубала, і нарешті відпустила мене додому. Я не відчувала
половини тіла, але боліти - не боліло.