Кавова лекція не про каву

Один університетський професор перед випускним запросив студентів до себе додому на каву. Студентів прийшло добрячий гурт, а чашок в квартирі вчителя було мало. Тому в рух пішли і старі надщерблені чашки, і горнята та склянки. Знайшли навіть пластикові стаканчики.  І тільки шістьом щасливчикам перепали тонкі порцелянові філіжанки із старовинного сервізу. Професор сам розлив усім запашну заварну каву і постукав ложечкою по своїй склянці. Гамір стих: всі чекали, що скаже професор. Аромат свіжої кави заповнив вітальню.

Два нариси про щастя

У мене, здавалось, почала розвиватись депресія: все виглядало безнадійним і чорним... Не хотілось жити, не було сил ні на що, а проблеми лізли з усіх дір і обступали, обступали...

 А в п'ятницю після роботи я лікувала зуб. Коли під'їхала додому, зуб під новою пломбою почав раптово  боліти так, що мені аж сльози виступили. Голова просто розколювалась, перед очима попливли чорні кола, боліла навіть шия і вухо... Я знайшла в сумочці ібупром, випила і розвернулась в напрямку стоматолога. Я їхала назад з такою швидкістю, з якою ще не їздила ніколи. Коли була вже на парковці біля кабінету - була готова навіть дати відрубати голову, аби лиш перестало так жахливо боліти.  Хвала Богу, лікар прийняла мене знову без черги, дала гіпердозу знеболювання, щось там бурувала, длубала, і нарешті відпустила мене додому. Я не відчувала половини тіла, але боліти - не боліло.